Перед тим, як зустрітися з Джошем, його публіцист поставив нудні обмеження. Хартнетт сказав, що не відповідатиме на питання про особисте життя, і побажав, щоб був присутній його продюсер.

Фактично зустріти підліткового суперпопулярного серцеїда, що зіграв в таких дорогущих фільмах як «Падіння Чорного яструба» і «Перл Харбор», - це все одно, що зустріти Мадонну. З його молодіжним гардеробом, шоколадними очима і чорною шерстяною шапочкою він більше був схожий на старанного англійського студента, ніж на суперзірку Голлівуду.

Ще до того, як включився запис, він почав захоплено розповідати про лондонську сценічну адаптацію фільму з Томом Крузом і Дастіном Хоффманом «Людина дощу», в якому він грає роль Круза – Чарлі Баббітта. «Вона [постановка] дуже відрізняється від фільму», - говорить він. «Мій Баббітт старший і жорсткіший. Я зачарований лінією стосунків «батько-син»; це головна лінія».
Хартнетт, який не грав на сцені ще з часів театральної школи, побоюється, що головна роль в постановці Вест Енда буде розглянута як проект пихатості з його боку. Зовсім інша справа з його партнером Адамом Годлі – одного з досконалих і серйозних театральних акторів, який грає брата-аутиста Раймонда. Режисером спектаклю є Тері Джонсон.

Поки 30-річний Хартнетт швидко відповідає на звичайні питання про бажання грати в театрі для виклику самому собі і завоювання віри в нього, як серйозного актора, він змусив повірити в те, наскільки сильний на нього тиск. «Я продовжую думати про нарис Monty Python, в якому John Cleese говорить, що найскладнішою роллю швидше за все є Гамлет, оскільки в ній 8262 слова”, - посміхається він. «І коли хтось нагадує йому про Короля Ліра, він говорить: Загалом, тепер я не хочу створити враження, що це всього лише набір слів. Говорити їх в правильному порядку так само важливо».
«Вивчати роль було важко. Але я можу бачити, як актори викладаються кожен вечір. Таке відчуття, що ти – зірка долі».

У Хартнетті поєднується простота і вдумливість, що несумісно з образом голлівудського марнотратника життя.
Кажучи м'яко, навіть збентежено, він не видає ні краплі зоряності. Він – «ненаситний» читець, обожнює музику і інтенсивно агітував за Джона Керрі в 2004 президентській передвиборній кампанії. Коли Nica Burns, продюсер «Людини дощу», перериває розмову, щоб похвалити його виконання в 2005 році у фільмі Аспергера «Без розуму від любові», він [Джош] явно виглядав дуже розчулений і збентежено.

Рання кар'єра Хартнетта – просто мрія: він був обдарованим актором драмгуртка 13 років тому, перебрався до Лос-Анджелеса, де в швидкій послідовності знявся в декількох фільмах, включаючи «Факультет» Родрігеса і фільм жахів для підлітків «Хеллоуїн: 20 років опісля». Далі пішли «Діви-самовбивці», такий бажаний їм типу артхаус-проект, після яких він взяв участь в двох комерційних стрічках – «Падіння Чорного яструба» Рідлі Ськотта і «Перл Харбор» Майкла Бея.
Останній був повністю розкритикований, і Хартнетт був настільки засмучений, що повернувся назад до улюбленої сім'ї додому в Міннесоті і не працював цілих 18 місяців. Це йому знадобилося, щоб був час відібрати складні, такі, що роблять виклик ролі.

Здається, що слава – це не те, чого він шукає: він відмовився від ролі Супермена в 2003 і, не дивлячись на стосунки з такими знаменитими жінками, як Хелена Крістенсен і Ськарлетт Йоханссон, наполягає, що віддає перевагу анонімності перед популярностю. «У Лос-Анджелесі всюди переслідують папарацці», - говорить він. «Одна з причин, по якій я захотів грати в Лондонському театрі, – це те, що Бродвей дуже близький до мого будинку в Нью-Йорку. Тут же присутня певна дистанція».

Хартнетт так серйозно відноситься до того, щоб його сприймали серйозно, що це навіть стає нестерпним. Частково це через те, що він боїться стати черговим типовим матеріалом для машини по випуску фільмів, яка поза сумнівом хотіла б дістати таку милу зовнішність для суперблокбастера.

Недавній його вибір сумістив в собі і комерцію, і високе мистецтво, хоча жоден, можливо окрім «Чорної орхідеї» Брайана Де Пальми, не став таким, як «Падіння Чорного яструба».
Але це його не хвилює: він зараз вже не так хвилюється з приводу успіху. «Ти швидко дізнаєшся, що не можеш повністю підкорити це яскраве світло», - говорить він. «Я вже пів життя провів в цьому бізнесі».

«Якщо я хочу бути поблизу, то я повинен робити те, що мені хочеться робити». Чи грає він персонажів схожих на нього, або навпаки – абсолютно протилежних? «І те, і те. Наприклад, персонаж в моєму останньому фільмі «Август» (про Волл Стріт) був саморуйнівним, а я сам тоді як раз проходив ту ж саморуйнівну фазу».

Саморуйнування? Благотворний і плотський Джош Хартнетт? Це повинно бути якась помилка. «А-а, але ви не змогли б дізнатися моє особисте життя», - посміхається він. «Не забувайте, що я актор». Іншими словами, в цій людині значно більше всього, ніж помітно на перший погляд.